Инкерман, Russian Federation
Заснований імовірно в VIII—IX століттях, добудовувався в XIV—XV століттях. Прийшов у занепад у XVIII столітті, після виселення християн з Криму. У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкуванн
я житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника. Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Загальний коридор з'єднує храми і виконує роль нартекса (внутрішня закрита, паперть-вестибюль), в якому можуть розміщуватися віруючі під час богослужіння. У лівій стіні коридору, перед входом до храму святителя Мартина, є вирубана в скелі усипальниця. У 1895 році в пам'ять про порятунок царської сім'ї у залізничній катастрофі було побудовано храм святого великомученика Пантелеймона. А в 1905 році в пам'ять про Кримську війну на верхньому плато споруджено церкву в ім'я святого Миколая Мірлікійського (за проектом архітектора Г. П. Доліна). З 1924 року храми монастиря стали закривати. У 1931 році богослужіння припинено у печерних храмах, монастир закрито остаточно. Його майно передане Севастопольскому музейному об'єднанню. Під час німецько-радянської війни у печерах монастиря знаходився штаб 25-ої Чапаєвської дивізії Прим
Слушать аудиогид: Пулемётчику Дмитриченко и борт-механику Медведеву Бесплатно в WIP — включается сам по прибытии, даже с выключенным экраном